Лине пісня літа

Липень — екватор літа, його маківка, вершина, розкішний, щедрий і багатобарвний. Вдихаєш на повні груди тепле, іноді аж гаряче повітря, наповнене пахощами трав, ягід, духмяним сіном, пташиним щебетом, і — хочеться, щоб так було вічно.

Липень на осонні – Божа благодать.

Сливи, ніби сонні в шибку  стукотять.

Проситься малина губи замастить.

Пісня літа лине з серця – у блакить.

А вода в криниці справді дзвонкова.

Пити – не напитися… Сила ожива.

 Трави наче з медом витекли із сот.

 Сонце власне кредо мовить із висот.

Синє і зелене –в рамочці одній.

 Горнуться до мене квіти запашні.

 І протяжним рипом грають явори…

Гарний місяць липень- що не говори

.                                                                            Вадим Крищенко